ДОПОМОГА ДІТЯМ У РОЗУМІННІ ЖАХЛИВИХ ПОДІЙ

Батьки люблять своїх дітей тривожною і поблажливою любов'ю, яка псує їх. Є інша любов - уважна та спокійна, яка робить їх чесними, справжніми та щасливими.  Дені Дідро 

Діти не повинні бачити війну. Але, на жаль, уже побачили її в тому чи іншому вигляді. А тепер постає важливе завдання допомогти дитині пережити цей досвід, зберегти психічне здоров’я та стати психологічно стійкішими.

Адже війна має довготривалі наслідки для дітей і підлітків. Під час війни діти – різною мірою – зіштовхуються з двома типами травматичних подій: несподівані травмуючі події та довготривалі несприятливі події, які зумовлюють виникнення непродуктивних стратегій подолання труднощів. Внаслідок цього діти значно частіше, ніж їх однолітки без досвіду перебування на війні, страждають від таких проблем як тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, дисоціативні розлади (добровільна соціальна ізоляція, деперсоналізація, дереалізація, небажання розмовляти, кататонічний синдром), поведінкові розлади (зокрема агресія, асоціальна і злочинна поведінка, схильність до насильства), а також більш схильні до зловживання алкоголем і наркотичними засобами. Отже, довготривалий вплив насильства на дітей підвищує «ризик розвитку багатьох і нерідко тривалих форм фізичної, психологічної та соціальної дезадаптації».

Під час розмови з дітьми на жахливі теми важлива мета – допомогти їм зрозуміти те, що вони бачать і чують.

Дозвольте дитині вести розмову, запитуючи: «Чи є щось, що ти побачив або почув, про що хотів би поговорити?» Часто дорослі помиляються, надаючи дітям занадто багато або занадто мало інформації, замість того, щоб надавати інформацію, необхідну, щоб зрозуміти те, що вони побачили чи почули.

Ось кілька порад на випадок, коли дітям потрібне розуміння складних тем:

1.   Обмежте вплив неприємних і непотрібних деталей на дітей. Наприклад, уважно стежте за новинами, які діти отримують із засобів масової інформації, та обмежуйте їх, тому що ЗМІ часто передають занадто вражаючі та лякаючі повідомлення та зображення, які діти можуть не розуміти або які можуть їх налякати.

2.   Не втішайте дітей неправдою і не вдавайте, ніби нічого не сталося. Коли до дітей доходить тривожна або жахлива інформація, визнайте їх усвідомлення та емоційну реакцію, щоб створити спільне розуміння. Дорослі ніколи не повинні надавати дітям неправдиву інформацію про те, що сталося, навіть якщо вони мають намір «захистити» їх. Навіть за дуже скрутних обставин (наприклад, самогубство) дітям слід надавати основні факти про те, що сталося. Приховування важливої інформації або введення дітей в оману може призвести до того, що вони відчуватимуть себе менш захищеними, і це може викликати у них страх, що все гірше, ніж є насправді. Дайте дітям знати, чи вплине ця подія на їхнє повсякденне життя та як.

3.   Ретельно вибирайте, чим поділитися з ними щодо того, що вони бачили або чули, і надавайте таку інформацію, щоб вона відповідала на конкретні запитання, які у них виникають. Не робіть припущень про те, що власне діти вже знають. Дорослі можуть почати розмову з коментаря на кшталт «Я помітив, що ти слухав новини про Україну. Там показували фотографії танків, які рухаються вулицями. Мені цікаво, що ти про це думаєш, чи є у тебе якісь запитання». Може статися, що дитина попросить більше інформації, а може – ні. Якщо ні, батьки та опікуни можуть сказати: «Навіть якщо зараз у тебе немає запитань, я хочу, щоб ти знав: завжди звертайся до мене із запитаннями. Навіть для дорослих такі новини можуть бути заплутаними та лякаючими».   

4.   Висловлюйтесь так, щоб чітко передавати зміст відповідно до віку дитини. Вирішуючи, якими мають бути обсяг, тип і складність інформації, яку ви надаєте, враховуйте вік дитини та її стадію розвитку. Наприклад, повідомлення дитині дошкільного віку про те, що її дідусь «пішов від нас» або «помер», може її збентежити; краще просто ствердити: «Дідусь помер. Тобі відомо, що означає “померти”?»

5.   Врахуйте, що може знадобитися кілька розмов. Не потрібно ділитися всією інформацією в одній розмові, особливо з дітьми молодшого віку. Повторення фактів допоможе їм визнати та зрозуміти інформацію, якою ви з ними ділитесь.

6.   Зобразіть, як керувати сильними емоціями дітей (наприклад, страхом, сумом, гнівом, горем). Допоможіть їм побачити, що дорослі можуть відчувати подібні почуття, але нам вдається подолати страх, коли це доречно, розмовляючи та ділячись своїми почуттями з іншими. Сильними емоціями також можна поділитися за допомогою фізичної гри, розповіді, музики та художньої діяльності.

7.   Заспокоюйте дітей фізичним комфортом. Під час стресу діти, особливо маленькі, можуть отримати більше від заспокійливих обіймів і фізичного контакту, ніж від заспокійливих слів.

8.   Орієнтуйте дітей старшого віку на надійні ЗМІ та джерела новин, щоб вони отримували точну інформацію, а потім спілкуйтеся з ними, щоб обговорити те, що вони прочитали або побачили, або щоб відповісти на запитання, які у них можуть виникнути. Діти різного віку, ймовірно, отримують інформацію з різних джерел, які можуть бути цілеспрямовано надмірно драматизованими або неточними (наприклад, соціальні мережі).

Попри нелюдські умови, в яких перебувають діти під час війни, вони все ж мають величезний потенціал життєстійкості, і саме це дозволяє їм вирости та стати повноцінними членами суспільства всупереч отриманим ними психологічним травмам. Однак для цього дорослим потрібно прикласти максимум зусиль для їх реабілітації та використати ефективні стратегій подолання впливу пережитих подій війни.

Насамперед важливо, щоби батьки вміли турбуватися про себе та свою внутрішню рівновагу. Це не означає, що вони мусять постійно бути в стані рівноваги, – а що вони вміють її відновлювати. Тому це працює так: турбота про себе, взаємопідтримка, а потім – допомога дітям.

Війна позначається на дітях інакше, як на дорослих. Перебування в укриттях, вимушений переїзд, втрата звичного середовища, друзів, іграшок – ці та інші фактори можуть викликати тривогу та стрес у дітей.

Можна допомогти дитині зняти напругу за допомогою простих вправ:

Вправа 1. Квітка та свічка

Це проста вправа на розслаблення, що сприяє глибокому диханню.

-     Уявіть, що у вас в одній руці приємно пахне квітка, а в іншій – запалена свічка.

Повільно зробіть вдих через ніс, й уявіть, що відчуваєте запах квітки.

Повільно видихніть через рот, наче задуваєте свічку.

-     Повторіть кілька разів.

 Вправа 2. Пір’їнка і статуя

Ця вправа допоможе зняти м’язову напругу.

Уявіть, що ви пір’їнка, що літає в повітрі приблизно десять секунд.

-     Раптом ви завмираєте й перетворюєтеся на статую. Не рухайтеся!

-     Потім повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їнку, що літає в повітрі.

-     Повторіть декілька разів. Переконайтеся, що закінчите пір’їнкою в розслабленому стані.

Вправа 3. Черепаха

Ця вправа знімає м’язову напругу.

Уявіть, що ви черепаха, яка йде на повільну, розслаблену прогулянку.

-     Уявіть, ніби раптово почався дощ.

-     Щільно згорніться калачиком під панциром десь на десять секунд.

-     Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панцира та продовжити розслаблену прогулянку.

-     Повторіть кілька разів. Переконайтеся, що завершуєте вправу прогулянкою, щоби ваше тіло розслабилося.

Гра – релаксація: «Морозиво»

Зниження психоемоційного та м'язового напруження.

Діти стоять на килимі. Їм пропонується пограти в «морозиво». «Ви – морозиво, вас тільки що дістали з холодильника. Морозиво тверде як камінь. Ваші руки напружені, ваше тіло крижане. Але ось пригріло сонечко, морозиво почало танути. Ваше тіло, руки, ніжки стали м'якими і розслабленими. Ви танете, танете і перетворюєтеся в молоко».

 Підготувала доцент кафедри психології та філософії БДМУ Марина Тимофієва