Головна‎ > ‎Новини‎ > ‎

Т. Шевченко й алюзія сучасності

опубліковано 12 бер. 2014 р., 23:08 Тарас Закутній БДМУ, Чернівці


На кафедрі психології та соціології студенти говорили про творчість Кобзаря

 з українською письменницею Христею Венгринюк

 

У ці важкі та трагічні для нашої країни дні так часто стверджуємо: «Герої не вмирають». Мабуть, годі й шукати більш актуального часу аби звертатися до нетлінних рядків видатного сина України, її національного героя  – Тараса Григоровича Шевченка. І не тільки тому, що ми відзначаємо 200 річницю з Дня народження поета, а тому, що слова Великого Кобзаря вкотре виявилися пророчими. «Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають» – читаємо в посланні письменника «і мертвим, і живим, і ненародженим…», мимоволі проводячи паралелі з болючими подіями сьогодення.

 

4 березня на кафедрі психології та соціології у Шевченківські дні викладачем кафедри Надією Бурейко було проведено зустріч студентів спеціальності «Сестринська справа» (ОКР – бакалавр) з українською письменницею, літературознавцем, громадським діячем Христею Венгринюк, яка звернулася до життя і творчості Т.Шевченка, проводячи алюзію із сучасністю. Вражала проникливість Шевченкових слів, продекламованих письменницею, і їх відлуння у суспільно-політичному процесі сьогодення. Не акцентуючи увагу на тих фактах життя і творчості поета, які здебільшого відомі студентам зі шкільної програми, Христя Венгринюк звернулася до того, про що багато зі студентів дізналися вперше – деяких фактів особистого життя письменника-революціонера, його прозових творів, написаних у тому числі і російською мовою, а також продемонструвала полотна авторства Т. Шевченка, виконані різною технікою.

 

Насамкінець письменниця подякувала усім медикам за їхню боротьбу за життя кожного пораненого на Майдані активіста, закликала студентів памятати про своє призначення від Бога, іти за своїм покликанням, зачитавши рядки відомого українського письменника сучасності Сергія Жадана:

Роби те, що маєш робити, роби,
робота – лише частина нашої боротьби,
віра – лише пісок у підмурівку років,
дерева насправді ніколи не виростуть без садівників.


Comments